Соціальна мобільність

Інструментом встановлення таких закономірностей виступає закон великих чисел, гласящая, що сукупна дія великого числа випадкових факторів приводить, при деяких досить загальних умовах, до результату, майже не залежить від випадку. Він є також інструментом виявлення стійких властивостей в соціальні явища і процеси. Закон великих чисел застосовується соціологами у всіх статистичних розрахунках, без нього немислима емпірична соціологія. Закон незамінний при аналізі процентного розподілу відповідей респондентів (опитуваних). Якщо соціолог вибирає досить велике число спостережень, тобто запитує багато людей, і кожне спостереження не залежить один від одного або всі вони від якоїсь загальної причини (іншими словами, коли респонденти при заповненні анкети не впливають один на одного), то він виявляє стійкі зв'язки, масовий процес. На законі великих чисел будується процедура вибіркового обстеження в соціології (його принцип: про багатьох судити на підставі знання про небагатьох).

  Коли ми знаходимо кількісну міру, то автоматично переходимо в світ імовірнісних тверджень. Ми можемо сказати, що з вірогідністю, яка дорівнює 60-70%, жінки схильні вибирати в якості шлюбного партнера чоловіка з вищою освітою. Тут відсоткова частка, яка замінює розмиті формулювання типу «деякі», «більшість» чи «частина», показує ступінь ймовірності настання даної події. Наука теж може помилятися в прогнозах. Людина непередбачуваний у своїх діях, ще менш передбачувані маси людей, які, об'єднуючись, часто ведуть себе не так, як повела б сума розрізнених індивідів.

  Вся соціологія, якщо говорити про її математичному апараті, побудована на ймовірність, описуваних в процентних розподіли. Ми говоримо: 72% виборців даного округу проголосують за кандидата М. Це означає, що з імовірністю в 72% виборців на майбутніх виборах віддадуть перевагу саме йому. Додамо сюди помилку вибірки, скажемо в 5%, і можемо стверджувати, що виборці проголосують за М з імовірністю 72 ± 5%.

  Ступінь ймовірності свідчить, по-перше, про обмежені можливості самої науки, по-друге, про непередбачуваності, варіативність або мінливості поведінки об'єкта дослідження, по-третє, про високу культуру наукового дослідження, що виражає себе вимогою обережно судити про реальність.

  Отже, результати вибіркового дослідження піддаються математичній обробці. Після цього вони приймають форму числових виразів, які описують один або декілька фактів. Кілька фактів, вибудуваних в загальний статистичний ряд, можуть свідчити про наступне: а) тенденції, б) закономірності і рідше в) законі.

  Закономірність, тобто міра ймовірності настання якоїсь події чи явища або їх взаємозв'язки, виступає предметом соціологічного дослідження, заснованого на узагальненні статистичних фактів. Закономірність свідчить про те, як у більшості випадків типові представники даної соціальної групи ведуть себе в типових ситуаціях.

  Слабким видом закономірності виступає тенденція, що показує основний напрямок розвитку подій, наближення реального процесу до об'єктивної закономірності. При багаторазовому накладення різних тенденцій виявляється стійка зв'язок, яка і формулюється як закон. Закони виражають те, що існує об'єктивно, тобто незалежно від свідомості людей, їх статистичних розрахунків та викладень. У законі запечатлевается сутність явища, тому вони є предметом теоретичної соціології.

  Як бачимо, поняття тенденції, закономірності та закону відображають повторюватися і стійкий зв'язок соціальних явищ. Але тенденція визначає лише можливість, свого роду схильність тих чи інших подій розвиватися в цьому напрямку, а закономірність - вже стала реальним фактом ту ж саму можливість (зв'язок подій), що отримала статус необхідності. Тенденція і закономірність характеризують масові процеси, які виявляють себе в середньому. Це означає, що індивідуальні відхилення в ту чи іншу сторону взаімопогашаются.