Соціальна мобільність

Визначившись з методами та об'єктами збору інформації, соціолог повинен визначитися з формулюванням і типом питань. Скажімо, прожектівние питання краще ставити тим, хто схильний приховувати інформацію або соромиться її виразити, а прямі - експертам. Якщо ви опитують потерпілого і відчуваєте, що він щось утаівает, то розумніше перейти до прожектівной формі питання. Її можна передбачити заздалегідь, але подібне вдається не завжди. Припустимо, обокрали багатого людини. Що йому приховувати? По всій імовірності, йому є що приховувати. Він боїться «наводки», перераховуючи довгий список вкраденого. А бідному є що приховувати? Тільки конкретний опитування дозволить дати точну відповідь. Або ви прийшли до в'язниці і опитують засуджених за злодійство. Які питання їм краще задавати - прямі чи опосередковані (прожектівние)?

  Непросто йде справа і з експертами. Треба враховувати навіть їхні політичні орієнтації. Експертам з комуністичною орієнтацією, що представляє опозиційну партію, вигідніше перебільшити масштаби корупції в країні. Навпаки, офіційним чиновникам, особливо відповідальним працівникам силових відомств, вигідніше їх применшити. Кого ви запитайте про справжніх масштабах, скажімо, дедовщины - армійських чиновників або жінок з Комітету солдатських матерів? У перші вище мотивація приховувати справжні розміри явища, але у них більше точної інформації та статистики. Другі орієнтовані розкрити справжні масштаби подій, але вони не мають в своєму розпорядженні точними статистичними даними.

  Коли ви склали повний перелік об'єктів дослідження, список респондентів та експертів, а також їх адреси, то ви склали те, що називають емпіричної схемою об'єкта дослідження. У ній ви повинні вказати, в якій саме табір вам треба виїхати, кого конкретно опитати серед ув'язнених, які питання їм задать. Те ж саме треба зробити по всіх категоріях опитуваних і спостережуваних. Якщо передбачається використовувати аналіз документів, то необхідно чітко визначитися з назвами, кількістю, точними датами газет.

  На відміну від емпіричної схеми в теоретичну модель ми повинні вписати основні поняття: «крадіжка», «соціальний клас», їх взаємозв'язок, частота або «інтенсивність воровства», «вид воровства» та ін Коли ми стали розшифровувати поняття «соціальний клас», ми визначили три розряду: багаті, середні, бідні. Коли ми почали конкретизувати, що таке злодійство, то ввели ще ряд понять: майно, власність, викрадення, злий умисел і т.д. Чого у нас не вистачає? Вводимо нове поняття - масштаб крадіжок. У чому може виражатися масштаб злодійства? Це кількість грошей, яким вимірюється результат воровства, тобто сума наворованного.

  Ми побудували логічний ланцюжок понять. Виявили способи, якими можна виміряти описані явища, побудували інструмент, підготували бланки для спостереження та інтерв'ю. Тепер можна приступати до польової стадії дослідження.

  Практичний приклад 2 Анкетні опитування

Цей приклад я запозичив у відомого американського соціолога Н. Смелзера, підручник по загальній соціології якого прекрасно знає вітчизняний читач.

  Американський студент, що вивчає соціологію, вирішила провести анкетні опитування, щоб на практиці дізнатися всі його достоїнства і недоліки. Він обзавівся принтером і відбився анкети, які вручав студентам, прогулюватися по університетській алеї в Берклі. В анкеті було декілька питань, присвячених проблемам шахрайства. Респондентів запитували: що гірше - жульнічать з податками або «вибивали» посібники? Жульнічать з податками означає давати помилкові відомості про свої доходи, не платити податки. Вибивання означає отримання грошей від держави, коли насправді ви не маєте права на допомогу. Крім того, студенти вказували свій вік, рівень освіти, професію батьків і доходи родини. Всього Марк (так звали майбутнього соціолога) опитав 100 студентів.