Соціальна мобільність

Концептуалізації - наділення або визначення теоретичного сенсу слів і перетворення їх тим самим у поняття. Так, «автомобіль» можна теоретично узагальнити в «транспортний засіб». Економіст перетворить його в «споживчий товар», психолог - у «фігуру батька», соціолог - «статусний символ». Таким чином, концептуалізації - це підбиття приватного під спільне, але в рамках і засобами конкретної науки.

  Концептуалізіровать означає навантажити вихідне поняття такими теоретичними ознаками, кожен з яких належить до іншої теорії або іншій дисципліні, і пов'язати їх у логічну систему. Під концептуалізації розуміється теоретичне прописування проблеми. І вже потім від кожного знову придбаного ознаки ми можемо разветвіть систему конкретних ознак, які дозволять емпірично спостерігати спочатку окремі фрагменти явища, а потім і саме явище. Наприклад, ми можемо вказати способи присвоєння або відчуження чужого майна, описати ознаки самого майна, уточнити, кого саме треба розуміти в ролі свідки або винуватця і т.д.

  Характерно те, що концептуалізації завершилася побудовою логічно взаємозалежний системи теоретичних конструктив, що відносяться до суті крадіжок. Це не стихійний підбір термінів. Але тим самим ми на практиці довели, що логіка є потужним зброєю побудови наукової теорії.

  Коли ми намагалися визначити, що таке злодійство, ми відкидали зайві ознаки. Ми говорили, теоретично, користуючись своїм життєвим досвідом, здоровим глуздом. Але поняття і факти буденного знання ми вибудовували за правилами наукової технології. Будівельник, звичайно, дбає про якість вихідного матеріалу. Але не менше він турбується про дотримання вимог технології. Суміш наукових та повсякденних понять - це наш будівельний матеріал. Але в ролі технології будівництва будівлі наукової теорії виступив не здоровий глузд, а науковий метод. І подібне обставина виявилося вирішальним.

  Коли ми виписали в столбик основні ознаки крадіжки, ми легко можемо відстежити кожен його вигляд. Але види воровства будуються за соціологічними, а не юридичним, економічним або етичним критеріям. Соціолог повинен емпірично встановити, які саме види воровства притаманні кожному класу. Совершенно очевидно, що їх вибір продиктований респондентам характером і змістом праці, рівнем і способом життя, нарешті, класової субкультурою. Інженер або менеджер ніколи не стане грабувати перехожих, залазять через кватирку в чужі квартири і здійснювати інші поступки, на які зважитися безробітний або Доведений до відчаю бідняк. Але ті ж «білі комірці» спокійно переведуть на свій рахунок чужі гроші, якщо подібна акція виявиться безкарними. Начальник не стане лізти у чужій кишені. Але він із задоволенням залезет в карман державі.

  Коли ми визначили види крадіжки, чи можемо ми відповісти на поставлене запитання: хто частіше краде - багаті чи бідні? Ми визначили, що у бідних і багатих свій вид крадіжок. Визначили, що таке злодійство. Чи можемо ми правильно вибрати методи дослідження - опитування, спостереження або інтерв'ю?